Цей сайт пропонує аналіз роботи Baker J.N.L. “A History of Geographical Discovery and Exploration” вышедшей в 1937 р. Під історією географічних відкриттів J. Baker розуміє "еволюцію карти миру від її найпростіших, найбільш елементарних зачатків в античній стародавності до високоспеціалізованої сучасної форми". Інакше кажучи, автор прагне не тільки розповісти про те, як загалом зложилася карта миру (мова в нього йде, звичайно, про фізичну а не політичній або економічній карті миру), але й про те, як зложилася сучасна "високоспеціалізована" топографічна карта. Його цікавлять не тільки відкриття приблизних контурів континентів, основних рис їх рельєфу й гідрографії й відкриття найважливіших архіпелагів і окремих островів, але й топографічні зйомки. А тому що точні топографічні зйомки, засновані на тріангуляції, почалися в XVIII в., але особливого розмаху досяглися в XIX і XX вв., те Бейкер і розділила своя праця на дві майже рівні частини: I- До дев'ятнадцятого століття, Ii-Дев'ятнадцяте й двадцяте століття ( 1800-1937 рр.)- майже до початку другої світової війни. При цьому трохи більш великій вийшла друга частина, що не заважає авторові шкодувати про неї занадто стислім викладі

Тим часом загальновідомо, що відкриття берегів населених континентів ( за винятком північної берегової лінії Америки) були вже в загальному завершені до початку XIX в., що до цього ж строку були відкриті й пройдені дослідниками цілком або в більшій частині свого плину всі скільки-небудь значні ріки Європи, усі великі ріки Азії, Південної Америки ( за винятком деяких більших припливів Амазонки), Північної Америки ( за винятком Юкону, Саскачевана й Колумбії), а з африканських великих рік- принаймні дві із чотирьох^-ніл і Нігер (пізніші дослідження басейнів цих рік привели до так званих вторинних відкриттів).

Відкриті були також і нанесені на карти ( звичайно, неточні) усі великі озера Євразії й Північної Америки. Відомі були також, хоча й загалом ( крім Європи, вивченої більш детально), основні риси рельєфу населених континентів, за винятком Австралії. Іншими словами, до XIX в. зроблені вже були основні відкриття населених частин суши, а в долю XIX і нашому століттям дісталися в основному відкриття ненаселених приполярних просторів (арктичних островів і Антарктиди), сухопутні (а в XX в. і повітряні) дослідження маловивчених внутрішніх просторів континентів і океанографічні дослідження. З населених континентів до початку XIX в. тільки по Австралії зовсім не були відомі ні основні риси її рельєфу, ні гідрографія

Таким чином, ділячи свою книгу, присвячену географічним відкриттям і дослідженням, на дві частини зазначеного вище обсягу, Бейкер неминуче наголосив на географічні дослідження й допустив явний збиток вивченню ходу географічних відкриттів і особливо великих відкриттів. Колумбу, наприклад, відведене всього п'ять сторінок, відкриттю росіянами Північної Азії в XVI-XVII вв.- чотири сторінки і т.д. Очевидно, автор свідомо пішов на таке скорочення, тому що починає своя передмова до першого видання прямою вказівкою на наявність " багатьох чудових праць" по історії географічних відкриттів, присвячених окремим періодам або районам, але відзначає відсутність загальної історії відкриттів і досліджень

Своя праця Бейкер розглядає в першу чергу як навчальний посібник для англійських студентів. Такою навчальною постановкою визначається характер викладу-у більшості випадків дуже стисл конспект, що іноді нагадує. Сам автор відзначає цю рису своєї праці в передмові до 1-му виданню: "Деякі частини останніх глав перетворилися в щось подібне до каталогу окремих досягнень. Але й каталог - річ корисна й, сподіваюся, може допомогти студентам вивчати роботу дослідників більш докладно".

Розділи